Пiсня буде помiж нас
Пролягла дорога вiд твоїх ворiт
До моїх ворiт, як струна.
То ж чому згубився мiй самотнiй слiд,
Знаю я одна, я одна.
Зимна осiнь ще стежки листям не накрила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, милий.
Мої руки ти вiзьмеш знову в свoї руки,
Й не розквiтне помiж нас жовтий квiт розлуки.
Не ховай очей блакитний промiнь,
Заспiвай менi в останнiй раз!
Пiсню ту вiзьму собi на спомин,
Пiсня буде помiж нас.
Бо твiй голос, бо твiй голос - щедра повiнь,
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде i виросте зелений,
А ти в пicнi будеш завжди бiля мене.
Як зiйдуть снiги iз гiр потоками,
Ой, глибокими, навеснi,
Забринить дорога та неспокоєм
Вдалинi тобi, вдалинi.